29 ноября 2016 г.

Зайчикова хатка. Вірш

Оселились біля річки
Сірий зайчик та лисичка.
Зайчик — в хатці луб'яній,
А лисичка — в крижаній:
Ось постукала в віконця
Тепла сонячна весна,
І розтанула на сонці
Біла хатка крижана.
Почала лиса зітхати:
— Як я житиму без хати?
Зараз зайця прожену
Й влізу в хатку луб'яну!
Де вже зайчику малому
Суперечить хижаку!
Довелось тікати з дому
Бідолашному звірку.
А лисиця та хвостата
Влізла в зайчикову хату

Півник і двоє мишенят. Вірш.

Жили двоє мишенят
Круть та Верть без горечка,
З ними Півник, наче брат,
Голосисте горлечко.
Мишенята тільки й знали:
Вранці з ліжка скок та скок,
Танцювали і співали,
До роботи ж ні на крок.

Півник і двоє мишенят


Жили собі двоє мишенят - Круть та Верть і півник Голосисте Горлечко. Мишенята тільки й
знають, що танцюють та співають. А півник удосвіта встане, всіх піснею розбудить та й до роботи береться. Ото якось підмітав у дворі та й знайшов пшеничний колосок.
- Крутю, Вертю, - став гукати півник, - а гляньте-но що я знайшов!
Поприбігали мишенята та й кажуть:
- Коли б це його обмолотити...
- А хто молотитиме? - питає півник.

28 ноября 2016 г.

Іде кіт через лід

Іде  кіт  через  лід
Чорнолапо  на  обід.

Коли  чує  він:  зима
Його  біла  підзива.

-  Ти  чого  йдеш  через  лід
І  лишаєш  чорний  слід?

-  Бо  я  чорний,  -  каже  кіт,  -
Я  лишаю  чорний  слід.

Коли  ж  біла  ти  сама,
То  білій  тут  дотемна.

І  пішов  кіт  через  лід
Чорнолапо  на  обід.

Стала  зимонька  сумна:
За  котом  ішла  весна!



Білі мухи

Білі мухи налетіли -
Все подвір'я стало біле.
Не злічити білих мух,
Що летять, неначе пух.

Галю, Петрику, Кіндрате,
Годі, ледарі, вам спати!
І побігли до санчат
Галя, Петрик і Кіндрат.

Всі з гори летять щодуху,
Щоб впіймати білу муху.
А санчата їм усім
Змайстрував старий Максим.


Випав сніг на поріг

Випав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг - водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг!



Вовк і семеро козенят

Жила-була коза - чудова куховарка, прекрасна господиня. І було в неї семеро козенят.
А жила вона з дітками в лісовій хатинці, за якою був город, де росла смачна-пресмачна капуста.
Коза часто ходила в ліс шукати їжу, а козеняткам наказувала:
- Двері нікому не відчиняйте, лісом блукає злий вовк.
Повернрться коза, постукає у двері і заспіває:

- Козенятка, дітоньки!
Відімкніться, відчиніться -
Ваша мати прийшла,
Молочка принесла.

Солом´яний бичок

Жили собі дід та баба. І такі вони були бідні - нічого не мали; що зароблять, то проїдять, та й нема. От баба й напалась на діда:
- Зроби та й зроби мені, діду, солом´яного бичка і осмоли його смолою.
- Що ти говориш? Навіщо тобі той бичок?
- Зроби, я вже знаю навіщо.
Нічого робити: зробив дід солом´яного бичка й осмолив його смолою.
Рано вранці баба набрала мичок і погнала солом´яного бичка пасти; сама сіла під кущем, пряде кужіль і приказує:
- Пасись, пасись, бичку, поки я мички попряду! Пасись, пасись, бичку, поки я мички попряду!

Колобок

Жили собі дід та баба. Хоча й у бідності, але в злагоді.
Якось просить дід:
- Спекла б ти, бабусю, колобок.
А баба відповідає:
- З чого ж його пекти? Борошна у нас зовсім нема.
- Е-ех, бабо! Ти по козубу пошкреби, по засіку помети - може борошна й набереться.
Баба, щоб чоловікові догодити та й себе порадувати, по козубу пошкребла, назмітала по засіку - набралося борошенця пригорщі зо дві. Замісила баба тісто на сметані, спекла колобок і поклала на віконце, щоб прохолов.
Колобок полежав-полежав та й покотився: з вікна - та на призьбу, з призьби - на лавочку, з лавочки - на землю і за ворота. Кинулись наздоганяти його старі - та куди там!
Котиться колобок дорогою і приспівує: "Я по козубу нашкрябаний, по засіку наметений, на сметані спечений, на вікні остуджений! Я від баби утік і від діда утік!"

27 ноября 2016 г.

Рукавичка

Ішов дід лісом, а за ним біг собака.
Ішов собі дід, ішов, та й загубив теплу хутряну рукавичку.
От біжить мишка. Побачила її, зраділа. Залізла в ту рукавичку та й каже:
- Тут я буду жити!
Тепло їй, затишно. Якщо сильний мороз - вона глибше сховається. Якщо не дуже холодно - визирає, зимою милується.
Якось провітрила мишка на ніч своє житло, як завжди, постіль постелила.

Теремок

Стояв у полі теремок. Побачила його мишка.
- Терем-теремок! Хто в теремі живе?
Ніхто не озивається. Ввійшла тоді мишка в теремок та й стала собі жити.
Тут пристрибала жабка.
- Терем-теремок! Хто в теремі живе?
- Я, мишка-шкряботушка. А ти хто?
- А я - жабка-скрекотушка. Пусти мене до себе.
- А будеш мені по дому допомагати?

Ріпка

Посадив дід ріпку. І виросла та ріпка велика-превелика.Став дід ту ріпку із землі витягувати. Тягне, тягне, а витягнути не може.
Покликав дід бабу:
- Ходи, бабо, не лежи, ріпку витягнути поможи!
Прийшла баба, вчепилася за діда, дід - за ріпку. Тягнуть, тягнуть, а витягнути не можуть.

Курочка Ряба

Жили собі дід та баба і в них була курочка Ряба. Якось знесла курочка яєчко. Глянули дід із бабою - і очам своїм не повірили, бо ж яєчко те було не просте, а золоте. Такого старенькі на своєму довгому віку ще не бачили, про таке ні від кого й не чули.
Поклали дід із бабою золоте яєчко посеред столу, щоб краще його роздивитися. А яєчко на сонечку так виблискує, так сяє, що й очей не відвести.
Довго милувалися дивовижним яєчком дід і баба, аж поки не закортіло їм скуштувати його.
Узяв дід яєчко, щоб розбити його. Бив, бив - не розбив.
Вирішила тоді спробувати баба. Била вона яєчко, била, але теж не розбила.
А тим часом із куточка вибігла мишка, прошмигнула столом - та й
зачепила своїм хвостиком золоте яєчко. Покотилося воно, впало та й розбилося.
Як побачили те дід та баба, зажурилися і навіть заплакали. Дід плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче:
- Не плач, діду, не плач, бабо! Знесу я вам яєчко. Якщо не золоте, то просте, зате не одне!